Передусім необхідно вдома ліквідувати атмосферу, що сприяє перетворенню дитини на «жертву». Ніякої надмірної опіки чи, навпаки, деспотизму, покарань та побиття за провину.

Окрім того, необхідно обов’язково запитати дитину, як справи в училищі, маючі на увазі не лише оцінки, а й відносини з одногрупниками. Обережно ставте запитання, оскільки цькування може бути не лише відкритим, а й прихованим, пасивним, наприклад: не бажання сидіти за однією партою, знаходитись в одній команді, ігнорування тощо. Якщо ви відчули певні негаразди, поговорить з дитиною та її класним керівником.

Якщо булінг уже відбувся, зважте його масштаби. Якщо це проблема між двома дітьми, яка може бути залагоджена власними силами, краще надати дитині можливість самостійно розібратися та відстоювати власні інтереси без допомоги дорослих.

Якщо третирування набуло вже великих розмірів, проаналізуйте разом з дитиною, чи зможе вона сама захистити себе та відновити свій авторитет в групі.

Якщо, ваша дитина дуже скромна та невпевнена в собі – допоможіть їй стати впевненішою та терпимою до цькувань оточуючих. З’ясуйте які гуртки відвідують її одногрупники, чим займаються у позаурочний час. Можливо, вашій дитині теж захочеться відвідувати якусь із цих секцій, у результаті чого вона зможе встановити контакт із деякими одногрупниками. Заохочуйте дитину до активної участі в загальних заходах училища, які зближують дітей та допомагають їм набути впевненості в собі.

У особливо важких випадках, якщо ваша дитина з певних причин стала вигнанцем у групі приверніть увагу класного керівника та психолога до проблеми. У цьому випадку вам буде необхідна допомога фахівців.