Правила, яких має дотримуватися викладач щодо невстигаючих здобувачів освіти:

Не ставте невстигаючого учасника освітньго процесу в несподівану ситуацію «запитання — відповідь»; дайте йому можливість підготуватися та обміркувати відповідь.
Бажано, щоб здобувач освіти відповідав не усно, а письмово.
Засвоєння великого за обсягом, різноманітного складного матеріалу не давайте відразу; розділіть його на окремі інформаційні шматки і подавайте поступово, в міру засвоєння.
Не примушуйте невстигаючих учнів відповідати новий, тільки-но засвоєний на уроці матеріал; відкладіть опитування на наступний урок, дайте йому можливість опрацювати його вдома.
Шляхом правильної тактики опитувань і заохочень (не лише оцінкою, а й зауваженнями типу «відмінно», «молодець», «розумниця» тощо) формуйте в здобувача освіти впевненість у власних силах, у своїх знаннях, у можливості вчитися; ця впевненість допоможе йому в екстремальних, стресових ситуаціях іспитів, контрольних, олімпіад тощо.
Тактовно оцінюйте невдачі здобувачів освіти, адже вони самі дуже болісно їх сприймають.
Під час підготовки відповіді давайте час для перевірки та виправлення написаного.
Якомога менше відволікайте учня, його увагу, створюйте спокійну, а не неврозну обстановку.

ПАМ’ЯТАЙТЕ!!!

Викладач не має права:

Принижувати честь і гідність здобувачів освіти і колег.
Виявляти ненависть до здобувачі освіти і колег.
Зневажати інші народи та культури.
Визначити навчальні навантаження, які перевищують норми, затверджені органами охорони здоров'я.
Зазіхати на гідність викладача, здобувача освіти, батька.

Почуття власної гідності — визнання своїх позитивних якостей, скромність

Поради щодо створення у здобувачів освіти адекватної самооцінки!

Пам’ятайте, що кожен здобувач освіти у вашій групі має право на помилку.
Ніколи не порівнюйте такого із іншими! Пам’ятайте, що будь-якого здобувача освіти можна зрівнювати тільки із самим собою (який він був на минулому уроці, а який на цьому і, можливо, який він буде наступного разу).
Частіше використовуйте групові форми роботи, колективні завдання. Але особливо корисною для таких учнів буде саме парна робота.

Починаючи з 1-го курсу, не оберігайте від повсякденних справ. Доручіть таким учням створення газет, плакатів, відповідальність за «щоденник поведінки». Але перед тим, як доручити справу, переконайтесь, що це йому під силу. Нехай частіше виконує різні по важкості завдання, отримає задоволення від зробленої праці, а також похвалу та підтримку від викладача (по можливості від одногрупників).
Частіше давайте завдання, які потребують спілкування: взяти інтерв’ю для газети, або прийняти участь в училищному заході, або підготувати цікаві запитання й матеріал до уроку.
Використовуйте контакт погляду. Сором’язливі уникають його. Поступово привчайте учня дивитися у очі співрозмовнику.
Не намагайтеся вирішити за нього будь яке питання. Це ще раз «доведе», що він сам ні з чим не може впоратися.
Слідкуйте за тим, щоб відзначати успіхи учня. Але пам’ятайте, що похвала повинна бути відповідна дії.
Якщо він десь проявив ініціативу, піддержіть його. Нехай він спробує себе в ролі лідера.

Поради як попередити емоційне вигорання:

Робіть «тайм-аути». Для забезпечення психічного та фізичного благополуччя дуже важливо відпочивати від роботи та інших навантажень.
Вчіться керувати своїми емоціями. Часто доводиться приховувати їх від учнів, але не треба обманювати себе. Якщо багато негативу, шукайте свій спосіб «випустити» його (спорт, фізична праця, прогулянки, музика, самомасаж, підтримка близьких тощо).

Відмовтеся від думки, що у вас щось не вийде. Якщо ви думаєте так, то ви самі переконаєте в цьому інших.
Будьте уважні до себе: це допоможе вам своєчасно помітити перші симптоми втоми.
Адекватно оцінюйте свої можливості. Не беріть на себе надто багато.
Припиніть шукати в роботі щастя або порятунку, якщо негаразди в особистому житті. Вона — не притулок, а діяльність, яка є доброю сама по собі.
Припиніть жити життям інших. Живіть, будь ласка, своїм власним життям. Не замість людей, а разом з ними.
Знаходьте час для себе. Ви маєте право не тільки на робоче, а й на приватне життя. Спілкуйтеся з друзями та рідними.
Висипайтеся. Повноцінний сон не менше 8 годин на добу захищає психіку від перевтоми. Для того щоб добре і міцно спати, випийте на ніч теплого молока з медом або прогуляйтеся.
Опануйте якусь техніку глибокого дихання. Адже часто дихаємо ми тоді, коли потрапили у стресову ситуацію. Змусити себе дихати глибоко та повільно — те саме, що переконати організм, що стрес минув. Крім того, глибоке дихання животом може захистити від ще однієї біди: «заїдання тривоги». Наш мозок сигнали роздратованого адреналіном шлунку сприймає як сигнали голоду. А глибоке дихання розслабить шлунок.
Навчіться розслабляти тіло за власним бажанням. Способів чимало, наприклад, парадоксальний. Напружте одночасно групу м’язів. Побудьте кілька секунд у такому стані. Після цього м’язи автоматично розслабляться. Перейдіть до наступної групи. Почніть зверху, з мімічних м’язів обличчя, і «пройдіть» донизу, аж до пальців ніг.
Звертайтеся за допомогою та підтримкою. Якщо ви відчули, що починаєте емоційно «перегорати», зупиніться! Час визнати, що треба відпочити. Якщо є можливість, краще звернутися до психотерапевта. Він допоможе з’ясувати, у чому причина браку енергії, від чого захищає вас організм, що «вимкнув» емоції.

Кілька порад, яких варто дотримуватись викладачу

Безперечно, зовнішній вигляд залежить від окремо взятої особистості. Але не слід забувати, що викладачі – це зразок для наслідування, тому їх зовнішній вигляд має бути бездоганним у всіх відношеннях. Адже вчителю, а особливо молодому, учні надто важко вибачають будь-які недоліки. Запропоновані рекомендації, знайдені на одному із сайтів, допоможуть вам запобігти помилкам, які нерідко зустрічаються в реальному житті.

У гардеробі викладача не має бути ультрамодного одягу, незвичайний фасон якого відволікає увагу учнів, а також убрання занадто яскравих тонів, що стомлює та дратує дітей.
Не варто навіть молодому викладачу з’являтись в училищі в шортах.
Не втрачайте почуття міри: навчіться чітко визначати, коли необхідно вдягати класичний костюм, коли робочий халат, святкову сукню, а коли – светр і джинси.
Не перетворюйтесь на «синю панчоху», тобто носіть той одяг, що вам до вподоби й до лиця: естетично витриманий, модний, елегантний.
Не захоплюйтеся сіробуденним одягом.
Не забувайте, що одяг завжди має бути охайним, чистим, відпрасованим, зручним і не заважати працювати з класом.
У жодному разі не перебувайте у приміщенні училища в головному уборі. Це стосується як чоловіків, так і жінок.
Не забувайте, що довге розпущене волосся заважає під час роботи з учнями.
Неприпустимо викладачам-чоловікам приходити до школи неголеними.
Не експериментуйте надмірно зі своїм волоссям, аби химерні зачіски та часті зміни кольору не відволікали уваги учнів.
Не рекомендується прикрашати себе занадто дорогими та яскравими коштовностями чи біжутерією, які, до того ж, заважають працювати та спілкуватися з учнями (довгі сережки чи намисто, каблучки на пальцях, «музичні» прикраси).

Поради як подолати психологічний конфлікт?

У розв’язанні психологічних конфліктів в колективі головна роль належить керівнику (класному керівнику, майстру в/н, психологу соціальному педагогу медіатору), якому, незалежно від характеру конфлікту і ставлення до нього, є він учасником конфлікту чи посередником, необхідно глибоко вивчити та

проаналізувати психологічну ситуацію в колективі, причини виникнення протиріч.

Розумна постановка питання зводиться не до повного уникнення конфліктів, а до намагання навчитись правильно вирішувати конфліктні ситуації, робити їх корисними, якщо це можливо.

Коли людина знаходиться в конфліктній ситуації, для більш ефективного вирішення проблеми необхідно вибрати певний стиль поведінки, що властивий Вам, враховуючи при цьому стиль інших людей а також природу самого конфлікту.

Існує п’ять основних стилів вірішення конфлікту. Система дозволяє створити для кожної людини свій власний стиль вирішення конфлікту. Основні стилі поведінки в конфліктній ситуації пов”язані з загальним джерелом будь-якого конфлікту – неспівпаданням інтересів двох чи більше сторін.

Стиль поведінки в конкретному конфлікті визначається тою мірою, якою людина хоче задовільнити власні інтереси (діючи пасивно чи активно) та інтереси іншої сторони (діючи сумісно чи індивідуально).

Нижче коротко описані кожен із згадуваних стилів.

Стиль конкуренції.

Як показує сітка, людина, що використовує стиль конкуренції, досить активна і в переважній більшості йде до вирішення конфлікту своїм власним шляхом. Вона не дуже зацікавлена у співробітництві з іншими людьми, зате здатна на вольові рішення. Згідно опису динаміки процесу Томасом та Кілменом, людина намагається, в першу чергу, задовільнити власні інтереси, не враховуючи інтереси інших, спонукаючи їх приймати своє власне вирішення проблем. Для досягнення своєї мети, така людина використовує свої вольові якості, і якщо її воля досить сильна, то це їй вдається.

Ось приклади тих випадків, коли варто використовувати цей стиль:

– кінцевий результат дуже важливим для людини, і вона робить велику ставку на своє вирішення проблеми;

– людина має достатньо авторитету для парийняття рішення і очевидним є те, що запропоноване їй вирішення – найкраще;

– рішення необхідно прийняти швидко, і людина має достатньо влади для цього;

– коли людина відчуває, що в неї немає іншого вибору і їй нема що втрачати.

Стиль ухилення

Другий з п’яти основних підходів до вирішення конфліктної ситуації реалізується тоді, коли людина не відстоює свої права, не співпрацює ні з ким для знаходження рішення проблеми чи просто ухиляється від вирішення конфлікту. Цей стиль можна використовувати, коли проблема, якої торкаються, не дуже важлива для людини, коли вона не хоче тратити сили на її вирішення, чи коли вона відчуває, що, знаходиться в безнадійному положенні.

Нище наведені найбільш типові ситуації, в яких рекомендується використовувати стиль ухилення:

– напруга дуже велика, і людина відчуває необхідність послаблення напруги;

– людина знає, що не може або навіть не хоче вирішувати конфлікт на свою користь;

– людина хоче виграти час, можливо, для того, щоб отримати додаткову інформацію;

– ситуація дуже складна і людина відчуває, що вирішення конфлікту вимагає набто багадо від неї;

– намагатися вирішити проблему негайно – небезпечно, оскільки відкриття та обговорення конфлікту може тільки ускладнити ситуацію.

В дійсності, відхід або відстрочка від вирішення конфлікту може бути досить вдалою та конструктивною реакцією на конфліктну ситуацію.

Стиль пристосування.

Третім стилем є стиль пристосування. Він означає те, що людина діє сумісно з іншою, не намагаючись відстоювати власні інтереси. Томас і Кілмен говорять, що людина діє у такому стилі, коли “жертвує” своїми інтерсами на користь іншої людини, поступаючись їй чи її жаліючи.

Оскільки, використовуючи цей підхід, людина відсуває свої інтереси в сторону, то краще так чинити тоді, коли вклад в даному випадку не дуже великий, чи коли ставка на позитивне рішення проблеми не дуже велика.

Стиль пристосування може нагадувати ухилення. Однак, основна відмінність в тому, що людина діє разом з іншою, приймає участь в ситуації та погоджується робити те, чого хоче інша людина.

Ось найбільш характерні ситуації, в яких рекомендується стиль пристосування:

– людину не осбливо хвилює те, що сталося;

– людина хоче зберегти мир та добрі відносини з іншими людми;

– людина розуміє, що кінцевий результат набагато важливіший для іншої людини;

– людина вважає, що інша людина може отримати з цієї ситуації корисний урок, якщо вона поступиться своїм бажанням.

Поступаючись, погоджуючись чи “жертвуючи” своїми інтересами на користь іншої людини, можна пом’якшити конфліктну ситуацію та встановити гармонію.

Стиль співробітництва

Четвертим є стиль співробітництва. Використовуючи цей стиль, людина бере активну участь у вирішенні конфлікту та відстоює свої інтереси, але при цьому намагається спіпрацювати з іншою людиною. Цей стиль потребує більш довгої роботи в порівнянні з іншими підходами до конфлікту, оскільки людина з початку “викладає на стіл” потреби та інтереси обох сторін, а потім обговорює їх. Цей стиль особливо ефективний коли сторони мають різні приховані потреби. В таких випадках буває важко визначити джерело незадоволення.

Для успішного використання стилю співробітництва необхідно затратити деякий час на пошук прихованих інтересів та потреб, для розробки способу задоволення справжніх бажань з обох сторін.

Такий підхід рекомендується використовувати в описаних нижче ситуаціях:

– вирішення проблеми дуже важливе для обох сторін, і ніхто не хоче повністю відмежуватись;

– є час попрацювати над проблемою, що виникла;

– опоненти хочуть поставити на обговорення деякі ідеї та попрацювати над їх вирішенням;

– обидва сторони мають однакову владу та не помічають різницю в положенні, щоб “на рівних” шукати вирішення проблеми.

Співробітництво є дружнім, мудрим підходом до вирішення завдання визначення та задоволення інтересів обох сторін. Однак, це потребує певних зусиль. Обидві сторони повинні затратити на це деякий час, вони повинні зуміти пояснити свої бажання, виразити свої потреби, вислухати одне одного, а потім напрацювати альтернативні варіанти вирішення проблеми.

Стиль компромісу.

В середині сітки знаходиться стиль компромісу. Людина дещо поступається своїми інтересами, щоб задовільнити їх частково, і інша сторона робить те саме. Іншими словами, людина погоджується на часткове задоволення свого бажання і часткове виконанню бажання іншої людини. Компроміс досягається на більш поверхневому рівні в порівнянні з співробитництвом.

Нище перечисленні типові випадки, в яких стиль компромісу найбільш ефективний:

– обидві сторони мають однакову владу і мають взаємовиключні інтереси;

– інши підходи до вирішення проблеми виявилися неефективними;

– задоволення бажання має для людини не дуже велике значення, і вона може дещо змінити поставлену на початку мету;

– компроміс дозволить зберегти взаємовідносини та отримати хоча б щось, ніж все втратити.

Компроміс часто є вдалим відступом чи навіть останньою можливістю прийти до будь-якого вирішення.

Важливо зрозуміти, що кожен з цих стилів ефективний тільки в певних умовах і ні один з них не може бути виділений як найкращий.